покалічити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
покалічений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покалічити. || покалі/чено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. покалі/чений, ного, ч … Український тлумачний словник
покалічення — я, с. Дія і стан за знач. покалічити і покалічитися … Український тлумачний словник
обезвічити — Обезвічити: покалічити [III,VII] скалічити [XII] скалічіти [4] … Толковый украинский словарь
обезвічити — дієслово доконаного виду покалічити діал … Орфографічний словник української мови
обезвічити — чу, чиш, док., перех., діал. Покалічити … Український тлумачний словник
убезвічити — чу, чиш, док., перех., зах. Покалічити … Український тлумачний словник
по — прийм., з місц. і знах. відмінками. по. в сполученні з словами стає префіксом, який надає словам нового або відтінку нового значення слів. Слова з префіксом по. в своїй більшості мають те саме значення, що й в українській літературній мові, і… … Словник лемківскої говірки
звертати — а/ю, а/єш, недок., зверну/ти, зверну/, зве/рнеш, док. 1) неперех. Змінювати напрямок руху вбік від попереднього; повертати, рухаючись. || до кого – чого. Змінюючи напрямок, рухатися до кого , чого небудь. || Даючи прохід, проїзд кому , чому… … Український тлумачний словник
перенівечити — чу, чиш, док., перех. 1) Попсувати все чи більшу частину чого небудь. 2) Покалічити або перебити всіх, багатьох … Український тлумачний словник